Васильєв Геннадій Андрійович PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
П'ятниця, 17 серпня 2012, 16:14

Васильєв Геннадій Андрійович

Васильєв

Геннадій Андрійович

Партія: Не входить до складу жодної партії
Фракція: Партія регіонів
Ким висунутий: Партія регіонів
 

Відсутність фактів порушень прав і свобод людини

Після виходу статті Бойка В. в “Україні Кримінальній” "В краю непуганных прокуроров", що начебто викривала “кримінально-церковний бізнес” Васильєва Геннадія Андрійовича, невідомі погрожували журналісту позбавденням життя. За заявою Бойка В. до міліції з цього факту так і не було порушено кримінальної справи. Натомість, проти журналіста було відкрито дві кримінальні справи за фактами начебто несплати податків, але пізніше закриті за відсутністю складу злочину.

Крім того, зайнявши посаду Генерального прокурора України, Васильєв Геннадій Андрійович відразу ж скасував постанову про закриття кримінальної справи проти В.Бойка. Відновлення кримінальної справи проти журналіста можна розглядати як переслідування за його критичні публікації.

Хоча ці твердження не означають підтвердження вини Васильєва Геннадія Андрійовича у порушенні прав людини, однак вони можуть вважатися вагомими підставами для твердження про високу вірогідність причетності до порушень прав людини, а саме – права на свободу вираження поглядів.

Таким чином, за методологією оцінювання доброчесності кандидатів у народні депутати України є підстави зробити оцінку, що Васильєв Геннадій Андрійович, на думку Руху ЧЕСНО, не відповідає Критерію.

Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців

Після набуття повноважень народного депутата Верховної Ради VІ скликання Васильєв Геннадій Андрійович залишався членом фракції Партії регіонів у Верховній Раді України, за списком якої його було обрано до парламенту.

Згідно з методологією оцінювання доброчесності кандидатів у народні депутати, невідповідністю депутата Критерію вважається кардинальна зміна політичної позиції шляхом переходу з опозиційної до провладної фракції, більше ніж один перехід з однієї фракції депутатів до іншої чи підписання депутатом, який входив до складу опозиційної фракції, Угоди про створення Коаліції депутатських фракцій "Стабільність і реформи". Таким чином, Васильєв Геннадій Андрійович, на думку Руху ЧЕСНО, відповідає Критерію.

Непричетність до корупційних дій

Після призначення заступником Глави Адміністрації Президента 28 квітня 2010 року, Васильєв Геннадій Андрійович не подав заяви про складання депутатських повноважень і суміщав посаду заступника Глави Адміністрації Президента та депутатський мандат до звільнення з Адміністрації Президента 2 лютого 2011 року.

У 2005 році проти Васильєва Геннадія Андрійовича прокуратурою Київської області було порушено кримінальну справу за підозрою у перевищенні службових повноважень. Справа стосувалась спроби захоплення земельної ділянки площею 1 700 га у Кагарлицькому районі Київської області, яка належала колонії № 115. Як повідомляла "Україна молода", 16 липня 2004 року Генеральний прокурор України Васильєв Геннадій Андрійович направив офіційний лист на ім'я тодішнього голови Київської облдержадміністрації Анатолія Засухи з пропозицією передати Генеральній прокуратурі України 1700 га землі для ведення сільських, лісових і водних господарств. Але при перевірці з'ясувалося, що на цій землі знаходилась Кагарлицька виправна колонія № 115 Державного департаменту з питань виконання покарань. Передача землі Генеральній прокуратурі, як стверджувалось у виданні, означала б розформування колонії та виділення на будівництво нової колонії 25-30 мільйонів грн. Менше ніж через тиждень після порушення кримінальної справи проти Васильєва Геннадія Васильовича постанова про її порушення була скасована тодішнім Генеральним прокурором України С.Піскуном. Сам Васильєв Геннадій Васильович заявив, що справа має замовний характер (Київський обласний прокурор Гайсинський, за постановою якого було порушено справу, свого часу був звільнений Генеральним прокурором Васильєвим Геннадієм Андрійовичем з посади).

За інформацією журналу "Кореспондент" Васильєв Геннадій Андрійович та його брат підтримували діяльність концерну "Енерго", співвласником якого вважався Васильєв Геннадій Андрійович. Як відзначалось у виданні, "завдяки такій підтримці фнансово-промислові групи побоювались конфліктувати з концерном".

Хоча зазначена інформація не є підтвердженням вини народного депутата України Васильєва Геннадія Андрійовича у вчиненні правопорушень, але дає вагомі підстави припустити та зробити оцінку про високу вірогідність його причетності до корупційних дій, у тому числі порушення встановлених Конституцією обмежень щодо суміщення депутатського мандата з іншими посадами.

З огляду на це, за методологією оцінювання доброчесності кандидатів Руху ЧЕСНО, народний депутат Васильєв Геннадій Андрійович, на думку Руху ЧЕСНО, не відповідає Критерію.

Прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя

9 квітня 2012 року Рух ЧЕСНО письмово звернувся до народного депутата України Васильєва Геннадія Андрійовича з проханням надати копію його декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік (за винятком відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом згідно із Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції”). На звернення Руху ЧЕСНО народний депутат України Васильєв Геннадій Андрійович не відповів у встановлений законом строк.

У 2007 та 2008 роках журнал "Фокус" оцінював статки Васильєва Геннадія Андрійовича відповідно у 523 та 578 мільйонів доларів США. У 2008 році журнал "Кореспондент" оцінив статки Васильєва Геннадія Андрійовича у 1,67 млрд. доларів США, у 2009 році - у 285 мільйонів доларів США. Щоправда, у 2010 та 2011 роках "Кореспондент" не включав Васильєва Геннадія Андрійовича до переліку найбагатших людей України (див: тут і тут).

Згідно з інформацією, оприлюдненою виданням "Кореспондент.net", у період з 1976 по 1998 рік Васильєв Геннадій Андрійович працював в органах прокуратури. У 2003 та 2004 роках він обіймав посаду Генерального прокурора України. Крім того, він обирався народним депутатом України до Верховної Ради України ІІ, ІІІ, IV та VI скликань, з квітня 2010 по лютий 2011 року - обіймав посаду заступника Глави Адміністрації Президента України.

За методологією оцінювання доброчесності кандидатів у депутати невідповідністю Критерію вважається, зокрема, ненадання депутатом Руху ЧЕСНО копії його декларації про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік. Окрім того, інформація про можливі статки Васильєва Геннадія Андрійовича не узгоджується з його професійною біографією. Таким чином, Васильєв Геннадій Андрійович, на думку Руху ЧЕСНО, не відповідає Критерію.

Особисте голосування в парламенті

У період здійснення депутатських повноважень у Верховній Раді України VI скликання народний депутат України Васильєв Геннадій Андрійович неодноразово порушував принцип особистого голосування на засіданнях Верховної Ради України. Зокрема, згідно з даними письмової реєстрації народних депутатів України, він був відсутній на ранковому пленарному засіданні парламенту 5 квітня 2011 року та ранковому пленарному засіданні парламенту 22 лютого 2012 року, однак його картка для голосування використовувалась під час голосувань на цих засіданнях.

Згідно з методологією оцінювання доброчесності кандидатів у народні депутати невідповідністю депутата Критерію вважається навіть одноразове порушення ним принципу особистого голосування. Таким чином, Васильєв Геннадій Андрійович, на думку Руху ЧЕСНО, не відповідає Критерію.

Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів

Протягом 2011 року було проведено 82 ранкові та вечірні пленарні засідання парламенту, щодо яких на офіційному веб-сайті Верховної Ради України наявні дані письмової реєстрації народних депутатів. Згідно з цими даними, народний депутат України Васильєв Геннадій Андрійович був присутній на 44 ранкових та вечірніх пленарних засіданнях парламенту, тобто на 54% пленарних засідань Верховної Ради України проведених у 2011 році.

Протягом 2011 року народний депутат Васильєв Геннадій Андрійович був членом Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Згідно з даними протоколів засідань, упродовж 2011 року було проведено 26 засідань даного Комітету. Васильєв Геннадій Андрійович був відсутній на всіх засіданнях Комітету проведених у 2011 році.

За методологією оцінювання доброчесності кандидатів у депутати невідповідністю Критерію вважається присутність протягом 2011 року на менш як 75% пленарних засідань парламенту чи на менш як 75% засідань комітету, членом якого був народний депутат України. Таким чином, на думку Руху ЧЕСНО, Васильєв Геннадій Андрійович не відповідає Критерію.

Висновки щодо відповідності чи невідповідності критеріям є оцінкою Руху ЧЕСНО.

Детальніше про юридичні засади Руху ЧЕСНО дивіться тут.

 

 


 

Васильев, Геннадий Андреевич

 
Васильев Геннадий Андреевич
Васильєв Геннадій Андрійович
Народный депутат Украины II, III, IV, VI созывов, член Партии регионов, экс-генеральный прокурор Украины и один из самых состоятельных людей Украины.[1]

Личное дело

Родился 3 октября 1953 года в Донецке. Окончил Харьковский юридический институт. По окончании вуза Васильев работал в прокуратуре Ленинского района Донецка. Был начальником следственного управления прокуратуры Донецкой области. Затем шесть лет возглавлял ту же прокуратуру. Его старший брат Александр Васильев (1951 г.р.) в это же время был начальником контрольно-ревизионного управления области, а еще раньше занимал пост главы налоговой администрации в Донецкой области.

18 ноября 2003-го Президент Леонид Кучма назначил Васильева на пост Генпрокурора Украины. Он сменил на этой должности уволенного за "чрезмерную политизацию органа в целом и создание собственного политического имиджа" Святослава Пискуна. Потерял пост 9 декабря 2004 года - после того, как Пискун добился в Печерском райсуде Киева восстановления в должности шефа ГПУ. За время руководства Генпрокуратурой в адрес Васильева со стороны оппозиции не раз звучали обвинения в том, что он обслуживает интересы правящего режима и "донецкого клана".[2]

Семья и бизнес

Домик Васильева в Донецке
Экс-генпрокурор женат. У него есть дочь и сын.

Работа в органах прокуратуры не помешала ему сколотить приличное состояние. Считается, что он имеет отношение к крупному бизнесу в угольной отрасли, металлургии, финансовой сфере. В частности, его называют одним из собственников крупнейшего в стране угольного концерна "Энерго" (конек которого - добыча коксующегося угля), а его партнерами по бизнесу - мультимиллионеров Виктора Нусенкиса и Леонида Байсарова.

Входит в число самых богатых украинцев. По оценкам журнала "Фокус", в начале 2008 года состояние нардепа и совладельца "Энерго" равнялось $575 млн. А несколько месяцев спустя издание "Корреспондент" насчитало еще больше - $1,66 млрд., поставив Васильева-младшего на 16-е место списка из полусотни ведущих отечественных богачей.

Еще раньше, в 2006 году, "Корреспондент" писал, что братья Васильевы, занимая высокие посты в исполнительной власти, "были ценным ресурсом "Энерго". Благодаря их поддержке крупные финансово-промышленные группы опасались конфликтовать с концерном. А кто решал попробовать, рисковал столкнуться с проблемами. Журнал приводит пример, как в свое время пакистанский инвестор "Metallsrussia" положил глаз на жемчужину концерна "Энерго" - Донецкий метзавод (ДМЗ). В итоге пришлось жаловаться на прессинг со стороны местных силовых структур.

По некоторым данным, пожертвовал тысячи долларов на строительство православных церквей, контролирует телеканал "Киевская Русь".

"Домик" экс-прокурора в Донецке построен на месте дома, в котором проживало пять семей. Кроме этого он имеет квартиру в Донецку по ул. 50-летия СССР и элитного помещения в Киеве по ул. Рейтерской (ориентировочная стоимость более 1млн. долларов США) [2],[3]

Оперативное дело

Васильев несколько раз становился народным депутатом Украины (в 1994, 1998, 2002 и 2007 гг.). В Верховной Раде IV созыва состоял во фракции "Единая Украина", сформированной на базе "прокучмовского" избирательно блока "За единую Украину!". Пропрезидентским большинством был избран первым вице-спикером парламента.

На досрочных парламентских выборах 2007 года прошел в Верховную Раду по списку Партии регионов. Член парламентского Комитета по вопросам борьбы с коррупцией и организованной преступностью.

28 апреля 2010 года назначен заместителем главы Администрации Президента Украины Виктора Януковича. Однако 2 февраля 2011-го был уволен. Как отметила замглавы АП Анна Герман, это было личная просьба Васильева. После увольнения из Администрации он вернулся в Верховную Раду.

Васильев, несмотря на попытки, не смог пополнить когорту активных игроков украинской политики. Как лидер партии "Держава" на парламентских выборах-2006 он, не договорившись о совместном "выступлении" с Партией регионов и ПСПУ Натальи Витренко, совместно с Всеукраинской партией трудящихся создал избирательный блок "Держава - Трудовой союз". Блоку отдали симпатии всего 0,14% пришедших на выборы избирателей. Впрочем, на объявленных досрочных выборах Верховной Рады 2007-го Васильев получил "железно проходное" 17-е место в списке одного из лидеров гонки - Партии регионов. Впоследствии партнерство с регионалами вывело Васильева в заместители главы президентской администрации Сергея Левочкина[2], [4]

Уголовные дела

Через несколько месяцев после отставки органы прокуратуры возбудили в отношении своего бывшего шефа уголовное дело по подозрению в превышении служебных полномочий. Кроме того, ГПУ интересовалась степенью участия Васильева в покушении служебных лиц Генпрокуратуры на незаконное изъятие в 2004 году 1700 га земель в Кагарлыкском районе Киевской области, принадлежавших исправительно-трудовой колонии №115. В свою очередь, представители Партии регионов заявили, что Васильев подвергается преследованию по политическим мотивам - за то, что "выступил против грубых нарушений законодательства во время оранжевой революции", а позже "публично и аргументировано давал негативную оценку работе оранжевой власти". В конце концов ни одно из уголовных дел, в которых фигурантом выступал экс-генпрокурор, до суда не довели.[2]

Крышевания

В смутные времена первой половины 90-х годов, когда прокуроры переквалифицировались в бандитов, а бандиты – в прокуроров, незаконные бандформирования разоружались единственно с тем, чтобы передать оружие законным бандформированиям, а понятие «крыша» прочно вошло в лексикон правоохранителей. Не оказался в стороне от общественных процессов и молодой руководитель прокуратуры Донецкой области. Во всяком случае до сих пор шахтерскую столицу будоражат слухи о том, что небезызвестный Алик Грек, он же Ахать Брагин, якобы работал «под крышей» Геннадия Васильева и обеспечивал своими боевиками потребности Геннадия Андреевича в тех случаях, когда обычными прокурорскими средствами – возбуждением уголовных дел, обысками, арестами – не удавалось сломить коммерсантов, не желавших делиться с прокурором. Много интересного могли бы рассказать сотрудники фонда «Киевская Русь», концерна «Энерго», банка «Донеччина» или спортивного клуба «Ягуар» о том, как у их бывших хозяев Васильев отбирал собственность. [5], [6], [7]

Донецкие хроники

C 1990 по 1993 гг. общая преступность в Донецкой области возросла на 30%, а по линии уголовного розыска — на 50%. Таких темпов роста преступности милицейская статистика еще не знала… Только в 1991 г. органами милиции было обезврежено 2186 преступных групп, из которых 61 — с признаками организованности. Ими было совершено более четырех тысяч преступлений, в том числе 33 убийства, 165 разбоев, 212 грабежей, 173 случая вымогательства… Начиная с 1991 г., число организованных преступных группировок, выявляемых органами внутренних дел, постоянно возрастает»… Эксклюзивной вины в происходящем областного прокурора Геннадия Васильева нет, ибо в те времена романтика большой дороги и тяга к легким деньгам поразила всю страну. Другое дело, насколько эффективно этой пошести смогли противостоять соответствующие органы региона и прокуратора в частности. Одновременно растет и другая статистика:

  • 6 ноября 1992 г. — в Калининском районе Донецка четырьмя выстрелами в упор из пистолета ТТ убит Валерий Гольдин, и.о. генерального директора украинско-германского СП «Донкавамет», занимавшийся цветными металлами. Преступление не раскрыто;
  • 10 ноября 1992 г. — в Калининском районе Донецка из автоматов расстрелян Януш Кранц, хозяин и директор фирмы «Кранцколорит», который на тот момент считался одним из самых богатых людей Донбасса. Преступление не раскрыто;
  • 6 августа 1993 г. — убит крупный «цеховик» Виктор Крутов. Преступление не раскрыто;
  • 11 февраля 1994 г. — в Артемовске из автомата расстрелян президент ассоциации предпринимателей Артемовска Валерий Слесарев;
  • 18 июня 1994 г. — в Донецке из автомата и пистолета убит вице-президент АО «Моздок-ЛТД» — Сергей Глебов. Преступление не раскрыто;
  • 29 ноября 1994 г. — в Мариуполе убит Анатолий Балакирский — руководитель концерна «Азовтранссервис». Преступление не раскрыто;
  • 15 октября 1995 г. — взрыв на стадионе «Шахтер», в результате которого погиб Ахать Хафисович Брагин, руководитель его охраны, полковник запаса КГБ Виктор Двойных и др. Преступление как бы раскрыто;
  • 28 марта 1996 г. — в Киеве расстрелян президент баскетбольного клуба «Шахтер-Аско» Александр Шведченко. Он же возглавлял украинское представительство «ITERA-ENERGY», которое являлось крупнейшим поставщиком газа в Украину и компанию «АлМар». Преступление не раскрыто;
  • 16 мая 1996 г. — в Донецке застрелен основатель и президент АО «Данко» Александр Момот. Преступление не раскрыто.

Кроме перечисленных выше представителей бизнеса Донбасса, в 1993 году в подъезде своего дома по бульвару Пушкина двумя выстрелами из ПМ специального образца (со специальной резьбой под ПББС — прибор бесшумной и беспламенной стрельбы. Применяется в основном спецслужбами и рядовому бандиту труднодоступен) был убит достаточно известный в Донецке предприниматель Юрий Лашин. Он имел отношение к цементной промышленности, торговле оргтехникой, являлся учредителем и хозяином СП «Универсал-импекс», одним из совладельцев банка «Донкредитинвест» (ДКИ), являлся одним из соучредителей ООО «Дорис» — одного из ведущих ныне интернет-провайдеров в Донецке. За Лашиным числился кредит в 1,2 млн. долларов США, полученный в Зализнычном отделении Проминвестбанка, который, по имеющимся данным, перешел под контроль одного из представителей приведенного мартиролога. Каких-либо активных мероприятий по розыску убийц Ю. Лашина и их заказчиков в Донецке не проводилось. Саму информацию по факту убийства постарались предать максимальному забвению, что подтверждается отсутствием каких-либо данных в «Хрониках донецкого бандитизма».

Также с 1992 года в Донецкой области от рук наемных убийц погибло много тех, кто, по мнению представителей правоохранительных органов, возглавлял организованные преступные группировки, контролировавшие города Донбасса. Среди них: 1993 год — Анатолий Боблак (Енакиево), А. Медведь (Константиновка), Владимир Писаревский (Макеевка); 1994 год — Попов (Торез), Валерий Бимбат (Мариуполь), Кархан Толебаев (Донецк), Евгений Минайлук (Донецк). Этот год характерен тем, что Донецк стал местом отстрела практически всех воровских лидеров старой закалки. Методично были уничтожены «воры в законе» Вячеслав Фролов, Эдуард Брагинский и близко примыкавшие к этому кругу Михаил Дворный, Акоп Акопян, Анатолий Дутко и другие. Такими же «урожайными» были и следующие три года. Количество раскрытых преступлений можно сосчитать на пальцах.

А еще, для сведения, 1994 и 1995 года знаменательны тем, что они стали последними для представителей Грузии (братья Долидзе), Армении (Акоп Акопян) и Дагестана (братья Джамаловы) в их стремлении взять под контроль Донбасс… В результате реальная власть над регионом сконцентрировалась в руках Ахатя Брагина (Алика Грека), а затем по наследству перешла к Ринату Ахметову.

Сам же прокурор Донецкой области в 1994 году решает поучаствовать в управлении государством и баллотируется в депутаты по Калининскому округу, который находился под патронатом Брагина. Второго тура не понадобилось. Этот депутатский срок для Геннадия Васильева станет примечателен тем, что, уйдя с должности прокурора области в июле 1996-го, через год он снова войдет в свой кабинет. Правда, на раскрываемости преступлений, судя по приведенным выше примерам, это обстоятельство никак не отразится. Поэтому не стоит удивляться тому факту, что сменивший Васильева в 1998 году (после очередного избрания Васильева в ВР по округу, который до самой своей смерти контролировал Евгений Щербань) прокурор Донецкой области Виктор Пшонка оказался достойным преемником. 20 декабря 2002 года информационное агентство «ПРИМАNEWS» распространило сообщение о том, что: «Генеральный прокурор Украины Святослав Пискун объявил выговор прокурору Донецкой области Виктору Пшонке за плохой контроль над расследованием уголовного дела об убийстве директора телекомпании «ТОР» (Славянск) Игоря Александрова. В ходе следствия выяснилось, что у тележурналиста Александрова были фотографии, запечатлевшие прокурора Виктора Пшонку в компании уголовных «авторитетов». Во время обыска в квартире Александрова фотографии исчезли. Прокурор Пшонка отстранен от надзора за ведением этого дела. Ранее Генеральная прокуратура уже дважды пыталась отправить Пшонку в отставку, однако заместитель председателя Верховной Рады Геннадий Васильев, ранее работавший прокурором в Донецке, помог ему остаться на своем посту». [8]

«Компания «Святая Дева Мария»

Покровский рынок
В конце 90-х годом прошлого века в Донецке под «крышей» областной прокуратуры и ее руководителя Геннадия Васильева было создано ООО «Компания «Святая Дева Мария». Богомольный прокурор соорудил для себя фамильную церковь Покрова Пресвятой Богородице. А при церкви – рынок. Но поскольку строить рынок за свои денежки Геннадий Андреевич пожлобился, «крышуемые» донецкой прокуратурой «руководители» ООО Компании «Святая Дева Мария» уговорили нескольких донецких предпринимателей выступить соучредителями богоугодной компании.

Собрав таким образом 600 тысяч долларов, коммерсанты от прокуратуры соорудили рынок, после чего в 2002 году подделали учредительные документы Компании. Предпринимателей, на чьи деньги был построен рынок «Покровский», вычеркнули из списка учредителей, а их доли в уставном фонде присвоили себе президент общества Игорь Александрович Носатов (изменил фамилию на Покровский), его брат Сергей, генеральный директор Компании Борлов и ООО «Агропроминвест». Если кто не знает, что это за фирма, то поясняем – фактическим собственником ООО «Агропроминвест» является бывший старший помощник Генерального прокурора Украины Геннадия Васильева Рафаэль Измайлович Кузьмин. [9]

Звания, чины, регалии

  • Член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией
  • Член Постоянной делегации в Межпарламентской ассамблее Православия
  • Член группы по межпарламентским связям с Греческой Республикой
  • Кандидат юридических наук

Источники

  1. Геннадий Васильев
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Геннадий Васильев. ДОСЬЕ
  3. "Хатинка" для Генпрокурора
  4. Троянский конь в мундире
  5. В КРАЮ НЕПУГАНЫХ ПРОКУРОРОВ. Часть 1
  6. В КРАЮ НЕПУГАНЫХ ПРОКУРОРОВ. Часть 2
  7. КРАЮ НЕПУГАНЫХ ПРОКУРОРОВ. Часть 3
  8. ДОНЕЦКИЙ «САПОЖНИК»
  9. По следам «Непуганых прокуроров»

 

Останнє оновлення на Середа, 22 серпня 2012, 17:55
 
Цікавий матеріал? Поділись з іншими